003.jpg

Народився 4 грудня 1981 року в с. Жовтневе Білопільського району Сумської області.

Закінчив Сумське училище професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Сумській області.

У жовтні 2010 року прийшов працювати електрогазозварником в об’єднаний цех двоокису титану на ПАТ «Сумихімпром». Проявив себе як спокійний, врівноважений фахівець своєї справи. За характером рішучий, цілеспрямований, здатний до самодисципліни й порядку. Порядок у всьому - основна риса його характеру ще з дитинства. Не любив нічого відкладати на потім, вважав, що потрібно радіти кожному дню у житті.

В березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 9-ій реактивній батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-го реактивного артилерійського полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

Народився 8 квітня 1994 року в м. Суми. Проживав у м. Суми. Сержант, командир відділення 9 реактивної батареї 27-го реактивно - артилерійського полку.

На ПАТ «Сумихімпром» прийшов працювати у 2013 році слюсарем-ремонтником в цех по виробництву гранульованого суперфосфату, одночасно заочно вступив до Сумського державного університету на факультет «Інженерна механіка». Допитливий та надзвичайно самостійний, Руслан був спокійним хлопцем, але водночас прагнув усім прийти на допомогу, все доводив до кінця, був дуже послідовним, наполегливим. У нього була весела вдача, він полюбляв жартувати та розважати друзів, його завжди називали душею компанії. При цьому, хлопець не любив розповідати про свої проблеми, ніколи не скаржився на життя.

З початком тривожних подій на українському сході, Руслан пішов з першою хвилею мобілізації. Призовна комісія направила хлопця до артилерії.

Вже 26 серпня 2014 р. Руслана мали відправити у відпустку, але через загострення бойових дій всі відпустки скасували. 3 вересня 2014 р. 9 батарея, що знаходилась біля с. Перемога Луганської області, в якій служив Руслан, потрапила під артобстріл. Цього дня обірвалося життя хлопця.

Андрій Олександрович Реута народився 3 січня 1983 року у м. Суми. З дитинства шанував козацькі традиції, адже виховувався у родині Олександра Реути, якого знають як одного із засновників Українського козацтва.

До війська пішов із власної волі. Служив у добровольчому батальйоні «Донбас».

Загинув Андрій 31 січня 2015 року поблизу міста Вуглегірськ Донецької області в ході виконання службово-бойового завдання. Поспішаючи з Дебальцевого на допомогу побратимам, хлопці натрапили на ворожу засідку.

Про нього згадують, як про людину, яка любила спорт (займався страйколом) і риболовлю, був на «ти» з технікою.

Указом Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Сумської міської ради від 13 серпня 2015 року №4673-МР за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу Андрію Олександровичу Реуті присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).

Максим Сергійович Савченко народився 3 березня 1989 р. в м. Магдебург, Німеччина. У 1992 році сім’я переїхала до м. Суми. Закінчив Сумську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7.

Максим належить до військової династії, вже шість поколінь родини Савченків обирали для себе цей шлях. Його батьки, мати і батько – військовослужбовці. Тому не дивно, що він визначився з майбутньою професією рано, ще в шостому класі. Мріяв стати десантником. Всі його улюблені фільми про десант. Він послідовно наближався до своєї мети – гарно навчався, активно займався спортом – плаванням, боксом, не пив і не палив, завжди залюбки ходив на уроки фізичного виховання і допризовної підготовки.

Наступного дня після випуску зі школи Максим поїхав поступати до військової академії ім. Сагайдачного, що у Львові. Навантаження були сильні, але для нього все, що пов’язано з армією, було його життям. Після закінчення академії почав служити в роті розвідки, що дислокувалася в Житомирі. Рота була чудова, Максим вирішив і надалі належати тільки до розвідки. З часом став командиром окремого розвідвзводу.

Народився Роман 15 лютого 1990 року в м. Суми.

Випускник Олександрівської гімназії (2007 р.) та Сумського державного універ-ситету (факультет «Економіка та менеджмент» (2012 р.), після працював на посаді фінансового аналітика у службі фінансового планування та контролінгу фінансового департаменту Корпорації «Артеріум». З юних років був активістом українського націоналістичного руху. Публічності та партійних посад не прагнув, втім для однодумців із Студентського братства Сумщини та Молодіжного Націоналістичного Конгресу був беззаперечним авторитетом. Надійний, безкомпромісний, вдумливий і незламний. Із тих, кого не підкупиш, не залякаєш.

Роман Атаманюк щоліта обирався бунчужним дитячого патріотичного наметового табору «Коловрат». Хлопець мав загострене почуття справедливості - слідкував за дотриманням законів лицарства у дитячій республіці. Для підростаючого покоління - без огляду на свої молоді літа - був моральним взірцем.

Народилась Олена Юріївна 24 вересня 1972 у с. Шаркан, Удмуртія (Російська Федерація).

Заслужений майстер спорту України. Освіта вища, закінчила інститут фізичного виховання Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Учасниця чотирьох Олімпіад (з 1994 по 2006 роки). Особистий тренер - Роман Романович Бондарук

З 1987 року займалася лижними гонками, а в 1989 році перейшла в біатлон. У цьому ж році Петрова виграє чемпіонат Радянського Союзу серед юніорів. Після розпаду СРСР вона переїжджає в Україну, де, вигравши дві національних першості, потрапляє до складу основної збірної команди України.

Дебютувала на Кубку світу в сезоні 1992-1993 рр. Справжнім успіхом можна назвати виступ Олени на Чемпіонаті світу 1996 року в Рупольдингу, де вона завоювала три медалі, а за підсумками сезону зайняла VІІ місце в загальному заліку Кубку світу. У 1997 р. Петрова завойовує ще одну медаль Чемпіонату світу, а на Зимових Олімпійських іграх 1998 року у Нагано вона потрапляє на подіум в індивідуальній гонці. Чотирьохкратна віце-чемпіонка світу завжди відрізнялась гарною стрільбою. Саме за це її цінують як гарного командного бійця, незамінного в естафетних змаганнях.

Віта Олександрівна народилась 18 січня 1986 року в смт. Краснопілля Сумської області.

Біатлоністка, майстер спорту, член національної збірної команди України, чемпіонка та бронзова призерка Олімпійських ігор у Сочі, п’ятиразова призерка чемпіонатів Світу, переможниця й призерка етапів Кубку світу, п’ятиразова чемпіонка Європи з біатлону. Учасниця Олімпійських ігор 2010 р. у Ванкувері та 2014 р. у Сочі.

Студентка Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка. Тренери – Байда С.І., Шамрай Г.І.

Семеренко Валентина Олександрівна народилась 18 січня 1986 року в смт. Краснопілля Сумської області.

Українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України, член національної збірної команди України. Чемпіонка Олімпійських ігор у Сочі, чемпіонка та чотириразова призерка чемпіонатів світу з біатлону, переможниця та призерка етапів Кубку світу з біатлону, чемпіонка світу серед юніорів 2004 р., семиразова чемпіонка Європи, чемпіонка світу з літнього біатлону 2011 р. у спринті, неодноразова чемпіонка першостей та Чемпіонатів України, на XXІІІ Всесвітній зимовій універсіаді виборола 4 медалі (3 срібні та 1 бронзову). Учасниця Олімпійських ігор 2006 р. у Туріні, 2010 р. у Ванкувері та 2014 р. в Сочі.

Народився 8 травня 1934 року в місті Суми.

Після закінчення Сумського машинобудівного технікуму, працював техніком-конструктором та інженером-конструктором на Сумському машинобудівному заводі ім. Фрунзе, потім інженером-конструктором і завідуючим промислово-транспортним відділом Сумського міського комітету Компартії України.

Згодом закінчив Український заочний політехнічний інститут.

З серпня 1966 року – заступник голови виконкому Сумської міської Ради народних депутатів. З червня 1968 до вересня 1980-го – голова виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.

З 1982 по 1997 рік обіймав посади першого заступника голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів, голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів.

Василь Панасович Батєха – єдиний Герой Радянського Союзу, який мешкає в Сумах.

Народився він 23 березня 1919 у с. Суходіл нині Глухівського району Сумської обл. Закінчив неповну середню школу. Працював у колгоспі, на одному з підприємств м. Шостка, забійником на шахті в м. Боково-Антрацит (Антрацит) Ворошиловградської (Луганської) області. Призваний до лав Радянської Армії у 1939 році.

У боях Великої Вітчизняної війни – з серпня 1941 року. У 1942 році закінчив Буйнаківське військово-піхотне училище. Історія його власного подвигу розпочалась у серпні 1943-го після розгрому фашистських військ на Курській дузі.

Частини 92-ї гвардійської стрілецької дивізії переслідували відступаючого противника, просувалися на захід. Щоб не дати закріпитися ворогу на раніше підготовлених позиціях, були створені спеціальні загони. Один з них і очолював юний лейтенант Батєха.

Під час форсування Дніпра в районі Кременчука 27 вересня його загін під прикриттям густого туману на човнах досяг одного з островів, що був зайнятий німецькими військами, і знищив 36 гітлерівців. Особисто ним було знищено 17 ворожих солдат і офіцерів. Два дні потому під мінометно-кулеметним вогнем його рота форсувала друге русло Дніпра. В результаті чого фашисти відступили і залишили на полі бою 150 гітлерівців.