0010.jpg

Своєрідний за архітектурою будинок під № 15, із трьома фронтонами на протяжному фасаді, до революції належав потомственому почесному громадянину, управляючому головною конторою в Сумах торгового дому "І. Г. Харитоненко із сином" міщанину Фердинанду Шрейнеру.

На старій Троїцькій вулиці привертає до себе увагу гострим фронтоном у центрі фасаду і загальним неоренесансним виглядом дитячий притулок імені Наталії Максимівни Харитоненко, відкритий на її кошти в 1888 році. Вона ж пожертвувала садибу. У притулок приймали з семирічного віку дівчаток-сиріт, дівчинок з багатодітних родин або родин, що втратили годувальника. Тут вони навчалися початковій грамоті в обсязі курсу однокласних народних училищ, а також рукоділлю і веденню домашнього господарства. Після смерті в 1904 Наталії Максимівни попечителькою притулку стала Віра Андріївна, дружина П. І. Харитоненка, і опікувалася вихованками аж до початку революції. У 1906 році вона успішно завершила клопотання про розширення програми викладання, завдяки чому при притулку було створене жіноче училище, після закінчення якого дівчаткам присвоювалось звання початкової вчительки. Його випускниць П. І. Харитоненко віддавав заміж за молодих майстрів і інженерів, що працювали на його підприємствах, і – у разі оформлення шлюбного контракту – давав за дівчинами придане.

На Павлівському рафінадному заводі працювало багато іноземних майстрів і механіків високого класу. Ще І. Г. Харитоненко, закуповуючи в 1880-і роки за кордоном технологічне устаткування, залучав на свої підприємства іноземних фахівців. Їм були надані численні привілеї, оплата праці здійснювалася золотом. Одним з директорів Павлівського рафінадного заводу на межі ХІХ-ХХ ст. був німець Олександр Антонович Кринер, будинок якого, з пізнішою надбудовою другого поверху, зберігся до наших днів. На початку Першої світової війни сумські німці, відчувши до себе вороже ставлення, поступово залишили місто. Тоді ж виїхав із Сум і Кринер. І навіть вулиця Німецька, розташована тут, у районі Нового Місця, була перейменована в Бельгійську.

Нове Місце спочатку прикрашала дерев’яна Троїцька церква, рік будівництва якої невідомий. У 1827 році на кошти лучанських поміщиків Михайла Кузьмича Лаврентьєва і його рідного племінника Павла Михайловича Линтварьова був побудований кам’яний храм. При цьому добродійники витратили 17 тис. 200 руб. сріблом. На початку ХХ ст. Троїцький храм став затісним для зростаючої кількості парафіян Нового Місця. У 1901 році Павло Іванович Харитоненко розпочинає будівництво Троїцького собору за столичними петербурзькими зразками. Через тимчасові фінансові труднощі замовника справа затяглася, і до моменту смерті цукрозаводчика влітку 1914 року новий собор ще не був освячений, хоча будівництво його майже закінчилося. Отож Павлу Івановичу, як і його батьку Івану Герасимовичу в 1891 році, відправляли панахиду в старій Троїцькій церкві. Будівельні роботи Троїцького собору велися під керівництвом архітектора Густава Шольца. На завершальному етапі до них підключилися видатні діячі вітчизняної культури – архітектор Олексій Вікторович Щусєв і художник Михайло Васильович Нестеров. О. В. Щусєв робив раму-іконостас, а М. В. Нестеров прикрашав його образами власної роботи. Шість образів іконостаса для Троїцького собору в Сумах – Христос, Богоматір, Трійця, Миколай, Архангели Гавриїл і Михаїл, над якими художник працював протягом 1913 – першої половини 1914 років, – належать до кращих його творів у сфері церковного живопису.

Від площі перед Троїцьким собором і майже до Духовного училища тяглася садиба купця 2-й гільдії Івана Олександровича Асмолова. На ній на початку ХХ ст. в архітектурних формах модерну з елементами неоренесансу в обробці фасадів був побудований особняк, що привертає увагу своїми різновисокими, асиметрично розташованими об’ємами.

У старому парку, розбитому навколо будинку, росло близько сорока видів дерев і чагарників. У 1970-х рр. він був упорядкований за проектом фахівців Ботанічного саду Академії наук України. В даний час на території колишньої садиби І. О. Асмолова розташований обласний диспансер радіологічного захисту населення і міська дитяча лікарня. На протилежному боці вулиці зачаровує погляд невеликий житловий будинок з відкритою верандою-ґанком, споруджений у псевдоруському стилі у 1914 році. Основний мотив декоративного оздоблення – спарені арки з провисаючими "гирьками". Нині тут розміщається одна з найстаріших міських аптек.