0012.jpg

Дитина – велике щастя для кожної матері, велика цінність для нашої країни.

Тому в 1995 році Міністерство охорони здоров’я України розробило першу Програму «Підтримки грудного вигодовування». В 1998 році створено навчально-методичний Центр підтримки грудного вигодовування МОЗ України на базі Національної державної спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ». З 2006 року діє нова Програма підтримки грудного вигодовування дітей в Україні на 2006 – 2010 роки.

Сумська міська дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди успішно впроваджує принципи грудного вигодовування і доброзичливого ставлення до дитини. В лікарні створюються умови для максимально комфортного перебування дитини і матері. Заклад акредитований на звання «Лікарня, доброзичлива до дитини».

Чому ж держава так піклується про грудне вигодовування?

Тому, що грудне вигодовування дитини є «золотим стандартом» фізіологічного росту і психоемоційного розвитку немовлят, формування психоемоційної єдності з матір’ю, імунобіологічного захисту організму дитини профілактики інфекційних та алергічних захворювань, збереження життя маленького громадянина нашої держави.

Щодня у всьому світі з тисячами дітей трапляються нещасні випадки. Тому батькам слід пам’ятати, що подібне лихо може трапитися і з їх дитиною. Найчастіше діти травмуються вдома або на вулиці. Малюки часто падають, залазячи на щось високе, дістають опіки, доторкаючись до гарячого, отруюються, пробуючи на смак доступні їм речі. Діти шкільного віку частіше травмуються на дорозі або під час ігор на вулиці. Убезпечити дитину від нещасного випадку повинні батьки, дорослі, з якими діти залишаються вдома.

Немає слів, щоб описати трагедії, які трапляються через необачність батьків. До опікового центру нерідко потрапляють навіть немовлята, особливо з сільської місцевості. Там, як відомо, опалюють приміщення грубками. І деякі з немовлят іноді скочуються просто на розжарені плити. Навіть лікарям нестерпно дивитися на таких маленьких безвинних страждальців. Хочеться сказати: мами й тата, не кладіть немовлят поблизу плит чи печей. Навіть якщо і вдається вилікувати таке дитя від опіків, шрами та рубці залишаться в неї на все подальше життя.

Останніми роками значно збільшилася кількість людей, які проводять весь робочий день за комп'ютером. Персональний комп'ютер став нашим супутником і удома. Без комп'ютера не обходяться і наші діти. У зв'язку з цим все частіше стали виникати питання про те, як впливає комп'ютер на здоров'я. До цього дня, саме по цій темі йдуть численні дискусії. Який вплив комп'ютера на здоров'я як дітей, так і дорослих? Чи шкідливо це? І якщо так, то наскільки? Чи небезпечніший комп'ютер за телевізор, чи в нім шкоди не більше, ніж в звичайних електронних приладах в нашому будинку? Як впливає комп'ютер на наше здоров'я, на нашу психологію, зір?

Розглядаючи вплив комп'ютерів на здоров'я, відзначимо декілька чинників ризику:

  • проблеми, пов'язані з електромагнітним випромінюванням;
  • проблеми зору;

1) Закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте й сплачуйте ці послуги особисто. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову кабалу або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами.

2) Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи:

  • різного роду фірми з посередництва в працевлаштуванні за кордоном;
  • туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомств, агенції шоу-бізнесу;
  • оголошення, рекламу в засобах масової інформації та комп’ютерній мережі інтернет. Не реагуйте на рекламу фірми, яка не відповідає вимогам законодавства (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав );
  • незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, знайомих, друзів, сусідів або колег по роботі чи навчанню.

Якщо сучасні тенденції куріння збережуться, близько 250 млн. дітей, які живуть зараз, будуть, у кінцевому рахунку, вбиті тютюном.

Наше завдання, наше покликання полягає в тому, щоб подолати ці тенденції і покласти край тютюновій чумі. Я закликаю людей і всі нації всюди приєднуватись до Об’єднаних Націй в своїх великих і малих діях щодо захисту майбутнього здоров’я наших дітей у світі, вільному від тютюну.

К.Аннан, Генеральний секретар ООН, 1997р.

Поширеність паління у світі є досить високою. Тютюн вживають 1 млрд 300 млн. чоловік. В Україні палять 60% чоловіків і 20% жінок.

Від хвороб, пов’язаних з палінням, щорічно помирає майже 5млн. людей, в Україні – понад 100тис.

Звичка до паління розвивається поступово, починаючись у молодому віці зі спроб палити при нагоді, з часом перетворюючись на стійку звичку. Приблизно вже з 10-річного віку спостерігаються випадки паління: від нечастого (менш як 1 раз на тиждень) до регулярного (щоденно).

У дітей, які живуть поруч з курцями, ймовірність призвичаїтись до тютюнопаління вдвічі вища, ніж у тих родинах, де не вживають тютюн. Коли ми питаємо у дітей, чи подобається їм те, що батьки палять на кухні, ми отримуємо однозначне „Ні”. Діти ще з дошкільного віку дізнаються , що паління небезпечне, що хворіти на бронхіти, астму, респіраторні захворювання погано, а дихати димом неприємно. Однак, діти не обирають, яким повітрям їм дихати, і часто змушені дихати тютюновим димом вдома, в школі чи деінде. Їхнє право рости в середовищі, вільному від тютюнового диму, треба гарантувати та захистити за допомогою активних дій з боку уряду, місцевих адміністрацій, громадських лідерів, вчителів, батьків.

В людей похилого віку значно зростає кількість випадкових фізичних травм, особливо переломів. Причиною цього є ряд факторів. Одна із основних причин - розвиток остеопорозу, тобто захворювання кісткової системи, що характеризується зниженням кісткової маси і втратою в ній значної кількості мінеральних речовин. Внаслідок цього навіть під дією незначної фізичної сили можуть виникнути переломи, частіше за все переломи передпліччя, ребер, хребта та стегна.

Спонукають виникненню травм та переломів і вікові зміни центральної нервової системи, що в свою чергу призводить до невпевненості при ходьбі, порушенню рівноваги і т.д.; патологічні процеси (недостатність мозкового кровообігу, захворювання опорно-рухового апарату), зниження гостроти зору

Пам’ятайте:

  • якщо у вас трапляються запаморочення голови, то вставайте зі стільця, дивана чи ліжка, а також з місця у міському транспорті, тримаючись за спинку сидіння; не робіть різких рухів вбік, різко не нахиляйтесь і не випрямляйтесь;
  • якщо вам потрібно помити вікно, люстру чи витерти пил зі стіни, то перш за все добре подумайте, як це зручніше зробити. Закріпіть міцно стіл, стілець чи іншу підставу, якою ви користуєтесь, розрахуйте свої рухи;
  • не робіть різких рухів уперед із розслабленою спиною, бо саме це може призвести до виникнення грижі міжхребцевого диску;
  • якщо вам необхідно підняти важкий предмет, підійдіть до нього як найближче, присядьте і обережно підіймайте, тримаючи спину прямо;
  • важкі речі слід тримати двома руками, рівномірно розподіливши вагу на обидві руки;
  • попередженню побутового травматизму серед людей похилого віку запобігає і спеціальне обладнання житла – килим на підлозі потрібно закріпити так, щоб не зачепитися за нього і не впасти;
  • в туалеті до стіни слід прикріпити поручні, а для людей із захворюваннями опорно – рухового апарату прилаштуйте спеціальний стільчик над унітазом;
  • над ванною для хворої людини похилого віку закріпіть спеціальні поручні, що значно простіше, ніж в разі травми виходжувати лежачу людину;
  • освітлення у кімнатах квартири повинно бути приблизно однаковим;
  • без особливої необхідності не змінюйте розташування меблів у квартирі;
  • приберіть виступаючі поріжки у дверних проходах;
  • людині похилого віку не слід соромитись звернутися до молодших перехожих з проханням перевести її через вулицю, де немає світлофора;
  • одинокій людині похилого віку слід мати про запас певну кількість харчів тривалого терміну зберігання, щоб в разі негоди не виходити з дому, а хліб та молоко з магазину можуть принести і доброзичливі сусіди.

Як бачите, не такі вже й складні правила, яких треба дотримуватися людям похилого віку, щоб не завдати непоправної шкоди своєму здоров’ю.

Кожна жінка і кожен чоловік після досягнення статевої зрілості може стати відповідно матір’ю і батьком.

Вагітність має бути запланованою. Ефективні і безпечні засоби контрацепції потрібно використовувати аж до початку того менструального циклу, у який планується зачаття, тобто визначитися з рішенням мати дитину потрібно за 3 – 4 місяці до запліднення.

До планування зародження нового життя майбутні батьки повинні мати інформацію про захворювання в своїх родинах, про свій стан здоров’я. Потрібно звернутися до терапевта, гінеколога, стоматолога, в разі необхідності – до інших фахівців.

Час зустрічі двох статевих клітин батьків має обиратися відповідно до ритму організму кожного, щоб запобігти процесу “старіння” кожної з клітин.

Зародження нового життя не варто планувати на зимові і весняні місяці, оскільки статеві клітини у цей час малорухливі, всі життєві процеси уповільнені.

Алкоголь, паління, наркотики, інфекції – вороги майбутньої дитини, тому батьки мають позбутися шкідливих звичок і хвороб. Інфекції уражують багатьох людей і найчастіше існують у неактивній формі. Під час вагітності інфекція може активізуватися і проникнути в дитину. Але її можна і потрібно вилікувати! За 2 – 3 місяці до зачаття варто уникати продуктів, що містять консерванти, барвники й іншу “хімію”, відмовитися від картоплі, що перезимувала (наприкінці весни – на початку літа), оскільки в ній міститься багато шкідливих речовин.

Розвиток дитини прямо залежить від наявності в організмі матері вітамінів. Майбутні батьки повинні приймати фолієву кислоту по 0,4мг (400 мкг) на добу за 2 місяці до вагітності. Після настання вагітності жінка повинна продовжити її приймати ще 2 місяці. Фолієву кислоту можуть замінити мультивітаміни з фолієвою кислотою. Фолієва кислота, або вітамін В4, визнана всесвітнім медичним співтовариством як вітамін, що попереджає чимало вад плода, серцево-судинні захворювання і рак товстої кишки.

Онкологічні захворювання – це загальна назва, яка налічує біля 200 злоякісних новоутворень, при яких на шкірі, слизових оболонках або в різних органах людини починається безперервний поділ клітин. Пухлина швидко збільшується у різних напрямках до значних розмірів, вражаючи здорову тканину органа людини. Продукти розпаду пухлини всмоктуються, викликаючи інтоксикацію та виснажуючи організм.

1. Фактори, що збільшують ризик виникнення онкологічних захворювань:

  • шкідливі звички: куріння, надмірне вживання алкоголю;
  • тривале порушення режиму харчування, необмежене вживання копчених, гострих та смажених продуктів;
  • професійні та побутові контакти з канцерогенними речовинами (сільськогосподарськими отрутами, продуктами нафтопереробки, хімічними барвниками, в результаті розпилу мармуру, шиферу, при роботі з асфальтом);
  • зовнішнє та внутрішнє опромінення іонізуючою радіацією (понад природний рівень);
  • надмірна інсоляція;
  • індивідуальні особливості окремих людей (особливості обмінних процесів, імунної системи, наявність спадкових і набутих захворювань, порушення гормональної регуляції);
  • похилий вік.

З першого ж дня в школі хребет дитини починає отримувати підвищені навантаження. Гіподинамія, незручні меблі вдома і в школі, тривале вимушене неправильне положення тіла, відсутність навику правильної постави, неправильно підібраний портфель або ранець – все це погіршує стан опорно-рухового апарату. Є навіть такий тип порушення постави, який інколи називають «шкільним сколіозом».

Можна сказати, що без спеціальних заходів профілактики неправильна постава гарантована практично кожному учню. «Спеціальні заходи» - звучить занадто грізно. Насправді це лише дотримання елементарних правил, що не так уже і важко.

Почнемо з того, як першокласник сидить, коли робить уроки. Найчастіше- в напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослого, і на дорослому стільці. Край столу при цьому знаходиться на рівні підборіддя, плечі – вище вух, спина, щоб обпертися на спинку стільця, вигинається так, що навіть дивитися на неї боляче. Або другий варіант: дитина сидить боком на краєчку стільця, формуючи собі класичну сколіотичну поставу. Або тримає книгу на колінах…

Необхідно підготувати вдома робоче місце школяра.

  • При укусах домашніми або дикими тваринами треба рясно промити рану під проточною водою з милом. Краї рани обробити 5% настойкою йоду або 70% спиртом. Коли кровотеча з рани незначна, то не треба поспішати її зупиняти. Разом з кров’ю з рани видаляється і вірус сказу.
  • Особливо небезпечними є укуси, нанесені скаженими хижими тваринами. В слині цих тварин знаходиться дуже агресивний вірус, внаслідок чого інкубаційний період захворювання скорочується, хвороба розвивається швидко, протікає важко і закінчується смертю. Отже, після укусу необхідно негайно звернутись до лікаря-рабіолога Сумської міської клінічної лікарні №1 для вирішення питання про призначення курсу щеплень проти сказу. Тільки своєчасно проведений лікувально-профілактичний курс щеплень може попередити захворювання сказом!