006.jpg

Зазвичай бувають випадки, коли один із співвласників квартири чи житлового будинку не бере жодної участі в утримані цього майна, зокрема і щодо оплати комунальних послуг у вигляді: централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

При цьому, такий співвласник, маючи зареєстроване місце проживання в квартирі чи будинку, може фактично там не проживати.

Однак це не означає, що співаласник не повинен брати участі в утриманні належного йому майна.

Так, у положенні статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України – власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, встановлено, що власники квартир зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до статті 162 ЖК УРСР визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Отже, чинне законодавство визначає обов’язок для співвласника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

У зв’язку з цим, інші співвласники, які належним чином сплачують комунальні послуги як за себе, так і за іншого співвласника, вправі вимагати через суд стягнення в порядку регресу частину понесених витрат з недобросвісного співвласника.

Таке право забезпечується ч. 1 ст. 544 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

При цьому, для заявлення відповідної вимоги, форма співвласності на нерухоме майно, у вигляді спільної сумісної чи часткової, не має значення.

При поданні відповідного позову необхідно враховувати, що за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, ч. 1 ст. 30 ЦПК України встновлює виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже, відповідний позов має пред’являтись до суду за місцем знаходження нерухомого майна, с приводу утримання якого виник спір.

Послання позовну заяву Позов про стягнення коштів на утримання майна