005.jpg

В Україні регламентування шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги і взаєморозуміння. Встановивши право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу і в той же час принцип свободи розірвання шлюбу.

З позовом про розірвання шлюбу можна звернутися в суд у певних випадках. Виходячи з норм глави 11 «Припинення шлюбу» Сімейного кодексу України розлучення між подружжям, у яких є діти від спільного шлюбу, а також у разі, коли один з подружжя виступає проти розірвання шлюбу, здійснюється шляхом подання позовної заяви на розлучення в відповідний правилам територіальної підсудності суд.

Чинне Законодавство України передбачає два способи стягнення аліментів на дитину в судовому порядку:

  1. В порядку наказного провадження – до суду подається заява про видачу судового наказу (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України).
  2. В порядку позовного провадження – до суду подається позовна заява.

Обрання того чи іншого способу стягнення аліментів залежить від розміру аліментів, який буде стягуватись.

08.07.2017 року вступив у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року №2037-19, яким було внесено зміни до Сімейного кодексу України (надалі – СК України) в частині, що стосується збільшення мінімального розміру аліментів, та встановлення додаткового способу їх стягнення.

Власники житлових приміщень, будинків чи квартир, нерідко ставлять собі питання, що робити коли член сім’ї виїжджає за кордон чи переїжджає до іншого населеного пункту на постійне місце проживання, однак продовжує бути зареєстрований за старою адресою реєстрації місця проживання і тим самим самоусувається від участі у витратах по утриманню будинку чи квартири, в якій він зареєстрований.

Шляхи вирішення цієї проблеми можна знайти в Цивільному кодексі України та Житловому кодексі УРСР, Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пам’ятайте! Суд у власному рішенні має визначити суму стягнення заробітної плати за період з дня звільнення по день ухвалення судового рішення про стягнення заробітної плати.

Зразок позовної заяви

В основній своїй масі житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) є радянською «спадщиною» і створювалися ще в 80-х роках з метою будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їх сімей житлом в ньому.

На сьогодні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 11.02.2010р. Право власності на нерухомість підлягає обов’язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. Відповідно до раніше діючого Закону України «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації, що і вводить багатьох в оману. Разом з тим, навіть у випадку, якщо пай був виплачений тоді, коли реєстрація прав на нерухомість не була обов’язковою, на даний момент без державної реєстрації власник не зможе розпорядитися своїм житлом: продати, подарувати, передати в управління, іпотеку або заповісти його.

Під родинними відносинами слід розуміти, насамперед, кровний зв’язок між людьми, за наявністю якого у людини виникають відповідні юридичні наслідки, тобто, виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків: право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Встановлення факту родинних відносин здійснює суд у порядку окремого провадження, а сама заява про встановлення факту родинних відносин подається заявником до суду за місцем його проживання.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) передбачає зручний механізм захисту неоспорюваних прав – судовий наказ. Суть судового наказу полягає в спрощеному процесі розгляду справ (у триденний строк від дня подання заяви) і винесення відповідного рішення, що і оформляється судовим наказом.

Спрощений порядок наказного провадження обумовлюється й такою особливістю, як обмеженим колом вимог, відносно яких таке провадження допустиме.У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 161 ЦПК судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Непоодинокими є випадки коли в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності особи на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, заповіт, свідоцтво про право на спадщину та інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності) прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. В таких випадках громадянин позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майно.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).

Дочірні категорії