007.jpg

Меморіальний Будинок-музей А.П. Чехова (вул. Чехова, 79)

На живописній околиці Сум – Луці розміщено Меморіальний Будинок-музей А.П. Чехова. Тут в садибі поміщиків Линтварьових письменник з родиною жив улітку 1888 - 1889 рр. Нині в літературно-меморіальній експозиції музею відтворено обстановку затишних кімнат, того часу: меблі, предмети побуту, посуд, картини. Серед експонатів – порцелянова тарілка з дарчим написом О.М. Линтварьовій, на якій брат письменника Михайло зобразив флігель, де жили Чехови, столові предмети, що належали їх родині, тарілка, подарована А.П. Чеховим селянській родині з Луки. Привертають увагу малюнки брата Антона Павловича художника Миколи Чехова. Неподалік, на Лучанському кладовищі, знаходиться могила М. Чехова.

Будівлі Української академії банківської справи

Сьогодні Українська академія банківської справи займає переобладнанні старі приміщення для потреб академії, а також реставрувала, точніше – фактично відновила за старими кресленнями новий корпус.

Один із корпусів Академії - найбільша будівля у старій забудові міста (датування – 1914 р., вул. Петропавлівська, 57). Триповерховий, складний у плані будинок має довжину близько ста метрів і витриманий у класичному стилі. Його центральний вхід відокремлений потужним ризалітом із шістьма напівколонами, а, також, розвинутим карнизом і трикутним фронтоном. Перший поверх рустований, два верхніх мають гладенькі рівні стіни з чітким обрамленням прямокутних вікон. Словом, вся архітектура підкреслювала призначення будівлі — офіційний, адміністративний заклад. Так воно і було. Будинок, який розпочали будувати перед першою світовою війною, тобто напередодні 1914 року, призначався для окружного суду, повноваження якого поширювалося на 4-5 повітів і який мав досить великий штат. Проте Феміді округу фактично не судилося тут оселитися. Бо освячували будинок у серпні 1917 року напередодні революції; після якої, як відомо, не тільки вся судова система, а й устрій життя пішов шкереберть. Щоправда, - за правління в Україні гетьмана Павла Скоропадського — десь у 1918 році — це пріміщення таки віддали суду. Але ненадовго. Всього на кілька місяців. Після встановлення Радянської влади тут перебували різні радянські і партійні установи, згодам — сільськогосподарський інститут, тепер — це одне з приміщень Української академії банківської справи.

Пророко-Іллінська церква (вул. Пролетарська, 45)

Майже 170 років злітають в небесну височінь золоті хрести над блакитними куполами сумської Пророко-Іллінської церкви – одного з найдавніших духовних християнських центрів міста. Не втратив цей храм своєї чудодійної сили й нині. Іллінська церква була збудована на честь святого Іллі - одного з великих пророків. Церква споруджена на Засумці (місцевості, яка відмежувалася річкою Сумкою (нинішньою Стрілкою) від старої частини міста). Заселяли Засумку люди нижчого стану – «військові обивателі», що перетворилися згодом на казенних селян, та ремісники – люди без достатку. Тож і церкви їх були непоказні, роблені з дерева, і не навіки, а доки здатні були простояти. Про перший дерев'яний Пророко-Іллінський храм в Сумах повідомляється у 1705 р. З 1732 року при церкві діяла церковно-приходська школа. В 1791 році церква згоріла і в 1792 р. почалося будівництво дерев'яної церкви. Полум'я чергової пожежі знищило і другий дерев'яний храм з такою ж назвою.

Свято-Воскресенський кафедральний собор (датування - 1702 р., місцезнаходження - пл. Незалежностi,19)

З будівель XVII століття до наших днів збереглася лише одна — Воскресенська церква. Споруджувалась вона коштом першого сумського полковника Г. Кондратьєва з кінця XVII століття по 1702 рік.

Майстри, які зводили церкву, зважили на тривожну обстановку тих часів й надали споруді оборонного характеру. Її масивні стіни, здатні витримати будь-яку облогу, прорізують вузькі амбразури вікон. У давнину церкву оперізував високий глухий мур.

Свято-Троїцький собор (датування – поч. XX ст., місцезнаходження – вул. Троїцька, 32) 

Троїцький собор у Сумах - це вже третій в історії міста храм, освячений в честь Святої Трійці.

Про перший, дерев'яний, найперша згадка належить до 1730 року. Поряд із старим містом, виниклим на Берлицькому городищі, почало розростатися нове. Поселенці за річкою Сумкою відчули гостру потребу в своєму храмі. І він з'явився. Про його місцезнаходження довго нагадувала капличка, що знаходилася за рогом вулиці Троїцької і Чугуївського провулка. При церкві, — то, можна сказати, було правилом для козацької України, — існували початкова школа і притулок для немічних та хворих. До революції у Сумах заслуженою шаною користувався рід Линтварьових. 1827 року двоє з родини Линтварьових — Михайло Лаврентійович і його небіж Павло Михайлович неподалік нинішнього красеня-собору звели муровану двопрестольну церкву (головний престол — в ім'я Святої Трійці, а приділ — в ім'я: святих благовірного князя Михайла і боярина його Федора — чернігівських чудотворців).

Спасо-Преображенський собор (датування – друга половина XVIII ст., місцезнаходження – вул. Соборна, 31)

Його золоті куполи з триметровими скульптурами апостолів і 56-метрова дзвіниця з курантами видніються з будь-якої точки міста.

Сумський Соборний храм згідно зі старими актами завжди був храмом Преображення Господнього. Про рік початку будівництва можемо прочитати у архівних записах від 1802 року: «17 марта 1661 года был освящен алтарь церкви...»

Перший дерев'яний храм згорів і був відбудований в 1694 році полковником Герасимом Кондратьєвим. А майже через століття - 13 липня 1776 року - був закладений вже кам'яний соборний храм.

Будівництво кам'яної дзвіниці розпочалося трохи пізніше - 15 червня 1797 року. Великий дзвін для неї був узятий з Успенського чоловічого монастиря. Напис на дзвоні свідчить, що виготовлений він був на кошти статського радника Якова Шубського. Другий, трохи менший дзвін, пожертвував сумчанин Данило Забродський. Слід сказати, що соборний храм мав багато благодійників. Найщедрішими були Федір Філоненко, купці Пилип Сидоренко, Андрій Копилов, цеховий Матвій Алейников. Цікаво, що в архівних документах з-поміж прізвищ щедрих меценатів згадуються і жінки: Євдокія Парафієвська та Олена Крамаренко.

Дитячий парк «Казка» був відкритий в 1985 році на честь 40-річчя Перемоги. Він знаходиться в центрі міста між річками Псел та Сумкою вздовж проспекту ім. Т.Г. Шевченка.

Будівництво парку було генеральною задумкою Михайла Опанасовича Лушпи, над проектом працював архітектор В.М. Ухань. Лушпа залучив до участі в будівництві, дизайну малих і великих архітектурних форм буквально всіх: сумські підприємства, художників, учнів шкіл, студентів. Але основне навантаження лягло на плечі працівників СМНВО ім. М. Фрунзе. Вони будували замки, водойми, на одному з яких, до речі, стояла на якорі міні-модель корабля з усим рухомим і нерухомим такелажем.

Альтанка (датування – кін. ХІХ ст., місцезнаходження – вул. Покровська площа)

А що ми знаємо про неї? Лише те, що вона була побудована у минулому столітті. Але ким? З якого приводу?

Перегорнемо сторінки історії...

Наприкінці ХІХ століття петербурзькі вчені дійшли висновку - в нашому місті мають бути поклади нафти. Приїхали до Сум, зайшли до земства, домовились про пошукові роботи. Місце для них було відведено прямо перед земською управою, на площі. З'явилася свердловина, але нафти не виявили. Про свердловину може забули б, якби не купець другої гільдії, родич Харитоненка - Ліщинський. Йому тоді належав сад, який він подарував місту і який сьогодні є частиною міського парку. Купець долучав до саду ще шмат землі, на якому була і ця свердловина. За розпорядженням Ліщинського перша свердловина була закрита стальною плитою і на її місці у другій половині ХІХ століття зведено альтанку. Хто ж був автором цієї споруди?

Головна мета, ідея і концепція проекту «Пам'ятник цукру»

Урок історії

Всі сумчани знають про сім'ю Харитоненко з самого дитинства. Засновник родини Іван Герасимович Харитоненко розумом, працею, наполегливістю створив так звану «світову імперію цукру» з центром у м. Суми. Між іншим, він був не тільки великим комерсантом, але й великим меценатом. Розвиваючи свій цукровий бізнес, Іван Герасимович перебудовував і місто. Перебудовував за власні кошти, вкладаючи в його розвиток частину прибутку своєї імперії. Його внесок у духовне, культурне та суспільне життя невеликого провінційного містечка став запорукою стрімкого розвитку Сум на століття вперед. Вдячні Суми відзначили свого покровителя встановленням пам'ятника на честь Почесного громадянина м. Суми Івана Герасимовича Харитоненка. Незважаючи на все, що судилося витримати місту, - пам'ятник і сьогодні прикрашає головну його Покровську площу, проте, імперія цукру переживає не найкращі свої часи. Сьогодні в Сумах не виробляється цукор.